На місце флегматичного Миколи Азарова готові прийти одразу троє енергійних "регіоналів".
З початком нового політичного сезону, як у владній команді, так і в опозиції все частіше стали говорити, що дні Миколи Азарова у ролі керівника Кабміну полічені.
Згідно кращим традиціям політичної візантійщини на підтвердження цієї нехитрої гіпотези наводять слова самого Миколи Яновича, ні з того ні з сього раптом взявся переконувати широку громадськість у тому, що його прем'єрські позиції непохитні. Зокрема, в одному з останніх телеефірів глава уряду сказав, що навіть у разі повернення Україні до Конституції часів Кучми він бачить себе "там же, де і зараз".
Джерела в президентській адміністрації підтвердили, що диму без вогню не буває. Ряд соціально непопулярних рішень чинної влади, підвищення комунальних тарифів, цін та пенсійного віку - все це відчутно позначилося на рейтингу правлячої партії, а значить необхідно визначити персонально винного і показово його відшмагати. На цю роль як не можна краще підходить голова Партії регіонів, прем'єр-міністр України Микола Янович Азаров (не Янукович же, право!).
Залишилося дочекатися збігу двох ключових для "біло-блакитних" подій: продавлювання через парламент нового Податкового кодексу (віце-прем'єр Борис Колесніков повідомив, що депутати затвердять документ до кінця жовтня) і місцевих виборів, призначених, як відомо, на останній день другого місяця осені . Ні те ні інше, судячи з усього, авторитету діючої влади не додасть.
Як висловився один з парламентських дотепників: Азаров зробив свою справу, Азаров може піти на заслужений відпочинок з почуттям виконаного обов'язку. Втім, високопоставлені члени Партії регіонів вважають, що відставка відбудеться "без тріска" і Миколі Яновичу, швидше за все, навіть дадуть якусь почесну грамоту. А вже телеглядачам штатні коментатори "регіоналів" розтлумачать що до чого: і хто ціни підвищував, і хто президентські укази саботував, і хто, власне, за Конституцією єдино і відповідальний за, так би мовити, питальне стан вітчизняної економіки.
Найбільш вірогідним наступником п'ятнадцятий керівника Кабміну більшість експертів називають чинного міністра палива та енергетики Юрія Бойко. На його користь говорять солідні позиції серед представників російських можновладців, перманентно зростає вплив на президента керівника адміністрації глави держави Сергія Льовочкіна, з яким Юрій Анатолійович підтримує дружні відносини, а також вражаючі успіхи останнього часу на ниві бізнесу ще одного партнера (Юрій Бойко запевняє, що колишнього) - Дмитра Фірташа.
Вважається, що трохи нижче шанси на потенційно вакантне крісло ще у двох важкоатлетів - віце-прем'єрів Бориса Колесникова і Андрія Клюєва. Першого давно називають правою рукою Рината Ахметова, а сьогодні колишнього взаєморозуміння між найбагатшою людиною країни і Віктором Януковичем не спостерігається. Другий же, незважаючи на амбіції та енергійність, на загальну думку, ще не набрав достатньої апаратного ваги, щоб претендувати на друге крісло в державі.
Як йшли ПРЕМ'ЄРИ
Вітольд Фокін, 1992
Подав у відставку після того, як країну захлиснули дефіцит продуктів харчування, страйки шахтарів і студентів.
Леонід Кучма, 1993
Пішов з посади через те, що президент Леонід Кравчук передподчініл собі ключові силові та урядові структури.
Юхим Звягільський, 1994
Був звинувачений у зловживаннях службовим становищем, пішов із займаного поста в.о. прем'єра і емігрував до Ізраїлю.
Євген Марчук, 1996
Відправлений у відставку Леонідом Кучмою "за формування власного політичного іміджу".
Павло Лазаренко, 1997
Пішов у відставку за станом здоров'я, після чого був звинувачений у корупційній діяльності.
Віктор Ющенко, 2001
Парламент виніс вотум недовіри Кабінету міністрів, звинувативши уряд в провалі програми "Реформи заради добробуту".
Юлія Тимошенко, 2005
Після конфлікту прем'єра з секретарем РНБОУ Петром Порошенком президент Віктор Ющенко відправив у відставку їх обох.
КОМЕНТАР
Тарас Березовець директор PR-групи
Відставка чинного прем'єра фактично вирішена. А заодно з Миколою Яновичем відправлять у відставку ряд його підлеглих: міністра охорони здоров'я, можливо, міністра транспорту і міністра вугільної промисловості. Самі "регіонали", говорячи про кандидатів у прем'єри, називають їх у наступному порядку: Юрій Бойко, Андрій Клюєв, Сергій Льовочкін і Борис Колесніков. Проте слід враховувати, що прем'єр у нинішній структурі влади - фігура несамостійна. Економічний курс для діючого уряду і пишеться і затверджується в Адміністрації Президента. А оскільки Юрій Бойко і Сергій Льовочкін - люди з однієї обойми, спрацюються вони досить просто.
Джерело: Weekly
|
