Вибори 2015 - Тимошенко Юлія Володимирівна

Ю́лія Володи́мирівна Тимоше́нко (*27 листопада 1960, Дніпропетровськ) — український політик, 15-й та 18-й прем'єр-міністр України (у 2005 році і з 18 грудня 2007 року), лідер партії "Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»" та однойменного блоку. Кандидат економічних наук. Перша жінка прем'єр-міністр в історії України. Брала активну участь у Помаранчевій революції. За версією американського журналу Форбс у 2005 році визнана однією з трьох найпливовіших жінок в світі.^[1]

Біографія

Ранні роки життя

Юлія Григян народилася 27 листопада 1960 р. в Дніпропетровську в родині Людмили Миколаївни Телігіної та Володимира Абрамовича Григяна. Батько залишив сім'ю, коли дочці було лише 3 роки. Мати працювали вчителем в місцевій школі. Пізніше Юлія взяла ім'я матері — Телігіна, під яким вона і закінчила середню школу у 1977 р. Вже через два роки, у 1979 р. вона поступила на економічний факультет Дніпропетровсього державного університету за спеціальністю економіст-кібернетик.^[2]

У цьому ж 1979 році у віці 18 років вона познайомилася з 19-річним Олександром Тимошенком, а у 1980 році в них народилася дочка Євгенія. Після закінчення з відзнакою університету, за розподілом вона почала працювати інженером-економістом на Дніпровському машинобудівному заводі. У кінці 1980-х років — на початку розвитку кооперативів Юлія і Олександр Тимошенки позичили 5 тисяч радянських карбованців і відкрили відеосалон. Прибутки від першого підприємства пішли на розвиток мережі салонів.

Походження

„Уродженка Дніпропетровська Юлія Тимошенко - змішаного російсько-вірменського походження^[3]. Прізвища її батьків - Телєгіна і Григян. Дійсно, тривалий час вважалося, що в жилах Тимошенко тече вірменська кров, адже її дівоче прізвище - Григян. Проте сама лідерка БЮТ спростувала ці чутки. "У мене по лінії батька всі латиші до десятого коліна, а по лінії мами - всі українці", - заявила вона. За словами Тимошенко, "через помилку співробітників паспортного столу Володимир Григяніс і перетворився на Григяна"^[4].

Знайти витоки прізвища Григяніс в Латвії дуже важко. В Латвії є прізвище Grigjanis, в даному разі по-російськи вимовляється як "Григьяніс". Але і таке прізвище в Латвії зустрічається украй рідко. Прямих аналогій з "Григяніс" в Латвії немає. З іншого боку, якщо слова прем'єра про те, що у неї по лінії батька - всі латиші до десятого коліна, є правильними, то таке прізвище в маленькій Латвії було б достатньо поширене. Інакше можна припустити, що в роду Григьяніс (Григяніс) всі десять поколінь народжувалися виключно дівчатка. Частіше в Латвії зустрічається варіант Grigjans - "Григьянс", але у такому разі на російську перекладається як знову-таки "Григян", тобто, якщо не типово вірменське, то, в усякому разі, точно не латвійське прізвище, але латишизоване^[5].

Український ресурс "Фраза" в статті, присвяченій етнічному корінню Тимошенко, писав: "Як з'ясувалося, батька Тимошенко, якого вона видає за латиша, звуть Володимир Абрамович Григян^[6]^[7]. Ми готові сперечатися на 5 кіло сала, що можна обійти всю Латвію (та і взагалі всю Прибалтику) і не знайти жодного прибалта на ім'я Абрам Григян (ім'я дідуся Тимошенко)... " І дійсно, латиські філологи, що займаються вивченням прізвищ, в один голос твердять, що ця форма прізвища не самостійна, а похідна від вірменського прізвища Григян. Якщо діда українського прем'єра звали Абрамом, то на орієнтовний період життя діда Юлії Тимошенко, тобто в передвоєнній Латвії, припала політика тотальної латишизації населення, коли практично всім давали латиські імена і прізвища. Тим більше, якщо ці люди були "корінними латишами в десятому коліні". Абрамом дід Тимошенко називатися просто не міг: він або не був латишем, або сам по собі є вигадкою.

На сьогоднішній день в столиці республіки Вірменія - Єревані зареєстрована всього одна сім'я з прізвищем Григян. Проте важливо, що в даному разі є абсолютно чіткий збіг з дівочим прізвищем Юлії Володимирівни, що фігурує в офіційних документах. За словами етнографа Лева Азатяна, Григяни - відомий "гердастан" (рід) в Карабаху, який має аристократичне походження. "Представники роду Григянів, в основному розселеного в Аскеранському районі, відважно брали участь в боротьбі з османами, зробили свій внесок в оборону Карабаху в 1918 - 1921 роках, брали участь в політичному опорі підпорядкуванню Карабаху Азербайджану в 1923 році і були репресовані за це в період сталінізму", - розповів Азатян. На сьогоднішній день в Нагірному Карабаху налічується декілька десятків сімей Григянов.

Разом з тим деякі джерела в наукових кругах Вірменії стверджують, що прізвище Григян часто зустрічається у бессарабських євреїв або циганів. В Молдавії знайти сучасників Тимошенко за прізвищем Григян також неможливо.

Комерційна діяльність

У 1989—1991 рр. Юлія Тимошенко стає комерційним директором молодіжного центру «Термінал», серед ініціаторів створення якого також був Олександр Турчинов.^[8]

Наступним підприємством, яке Тимошенко заснувала разом з чоловіком у 1991 р. стала «Корпорація Український Бензин» (КУБ), де була спочатку комерційним, а згодом і генеральним директором. Корпорація з часом перетворилася на промислово-фінансову корпорацію «Єдині Енергетичні Системи України» (ЄЕСУ). У 1995—1997 рр. Тимошенко стала президентом корпорації ЄЕСУ.

Діяльність компанії ЄЕСУ оцінюють неоднозначно. За версією Ю.В.Тимошенко, під її керівництвом «ЄЕСУ» вона вирішила складну економічну проблему: в 1995—1996 роках і першому півріччі 1997 року були ліквідовані багатомільярдні борги України перед Росією за природний газ, відновилися міжнародні економічні стосунки України з іншими державами в машинобудуванні, трубній промисловості, житловому будівництві та майже вдвічі збільшився потік української промислової продукції до Росії. Успішність компанії поступово стала перетворюватися на політичний фактор. Тому за вказівкою Л.Кучми корпорацію зруйнували, а проти її керівників порушили кримінальні справи.

З іншого боку, ЄЕСУ були піонером впровадження т.зв. толлінгових схем ухиляння від податків та вилучення обігових коштів підприємств. Фактична монополія, отримана ЄЕСУ на газовому ринку України пов’язується з корупційною співрацею ЄЕСУ та прем'єр-міністра України П.І.Лазаренка.^{[Джерело?]}

30 березня 1995 р. проти Юлії та Олександра Тимошенків було порушено кримінальні справи за ст.ст. 17 і 70 Кримінального кодексу України ("контрабанда валюти"). 30 квітня 2002 року Києво-Святошинський місцевий суд Київської області скасував постанови про порушення кримінальних справ.

Політична кар'єра

1996—1998 — народний депутат України (Верховна Рада 2-го скликання) (Бобринецький виборчий округ №229 Кіровоградської області).

Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності

1998—2000 — народний депутат України (Верховна Рада 3-го скликання) (виборчий округ №99 Кіровоградської області). Голова Бюджетного комітету Верховної Ради. На цій посаді ініціює бюджетну реформу.

Грудень 1999 р. — січень 2001 р. — віце-прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка. В цей час ситуація в українській електроенергетиці була катастрофічною: посередники (обленерго) протягом багатьох років оплачували електростанціям менше половини проведеної електрики. Перед Тимошенко було поставлено завдання навести порядок в цій сфері.

Під час роботи в Кабінеті міністрів домагається виведення галузі з колапсу. В уряді ініціювала безпрецедентні кроки з декриміналізації ПЕКу. У 2000 році уряд виплатив населенню додатково 18 млрд. гривень. З них 9 млрд. грн були отримані за рахунок вилучення коштів з тіньової сфери, заборони бартеру та запровадження конкурентних принципів на енергоринку.

18 серпня 2000 року був затриманний, а 21-го - заарештований Олександр Тимошенко, - чоловік Юлії Тимошенко та керівник ЄЕСУ.

5 січня 2001 Генпрокуратура України повідомила про відкриття двох кримінальних справ у відношенні колишнього президента корпорації "Єдині енергетичні системи України", віце-прем'єра Юлії Тимошенко. Її звинуватили у контрабанді валюти через Запорізький аеропорт (1995) та підміні документів, а також в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. Усі кримінальні справи стосовно Юлії Тимошенко, Олександра Тимошенко, друга дитинства Юлії Володимирівни Валерія Фальковича, були об'єднані в одне провадження зі справою єкс-премьєра України Павла Лазаренко. Тимошенко було висунуто звинувачення та призначена запобіжна міра у вигляді підписки про невиїзд.

19 січня 2001 р. — Указом Президента України Л.Кучми відправлена у відставку.

Юлія Тимошенко на Майдані Незалежності (2002)

9 лютого 2001 року — стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) — громадського об'єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади злочинний режим Кучми. ФНП, до складу якого увійшли «Батьківщина», Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, «Собор», Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили.

13 лютого 2001 р. — заарештована за санкцією Генеральної прокуратури України по звинуваченню в розкраданні (при перебуванні главою ЄЕСУ) мільярда доларів, призначеного для оплати російського газу.

Березень 2001 р. — Печерський районний суд Києва визнав безпідставність висунутих звинувачень і скасував санкцію на арешт Ю.Тимошенко.

5-7 вересня 2001 р. — під час Економічного форуму у Криниці (Польща) представляла Україну в списку претендентів на звання «Людина року Центрально-Східної Європи» (єдина жінка серед претендентів)

Березень 2002 р. — на виборах до Верховної Ради України «Блок Юлії Тимошенко» здобув 7,2% голосів виборців. Очолює фракцію «Блоку Ю.Тимошенко» у Верховній Раді 4-го скликання, яка об'єднує 24 народні депутати України

Вересень 2002 р. — разом з О.Морозом і П.Симоненком очолює акцію «Повстань, Україно», спрямовану на підйом народу на опір режиму Кучми.^[9] В рамках акції здійснює тур багатьма містами України.

9 квітня 2003 р. — Апеляційний суд Києва ухвалив рішення, яким визнано незаконним i скасовано рішення про порушення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження з усіх кримінальних справ закрито

Ю. Тимошенко на сцені Майдану, поруч з іншими лідерами Помаранчевої революції

У серпні 2004 році Головна військова прокуратура Росії звинуватила Ю.Тимошенко в наданні хабара високим чиновникам Міністерства оборони РФ з метою укладення контракту на постачання будівельних матеріалів за явно завищеними цінами та оголосила Ю.Тимошенко в міжнародний розшук. На думку ряду експертів, ці звинувачення були пов'язані з опозиційністю Ю.Тимошенко до тодішнього українського уряду.

Вересень 2004 р. — звернулася до суду зі скаргою на дії Генеральної прокуратури.

2004 — співзасновник коаліції «Сила Народу», створеної на підтримку Віктора Ющенка на виборах Президента України восени 2004 року, одна з лідерів «помаранчевої революції»

Прем'єр

Січень 2005 р. — призначена виконуючим обов'язки прем'єр-міністра України.^[8]

4 лютого 2005 р. — Верховна Рада призначила Ю.Тимошенко на пост прем'єр-міністра України (за — 373 народні депутати, проти — 0).^[10]

Діяльність на посаді прем'єр-міністра мала неоднозначні оцінки та супроводжувалася швидким падінням темпів зростання ВВП та низкою криз (т.зв. бензинова, м'ясна, валютна, хлібна та ін. кризи).^[11]

У липні 2005 р. авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.

8 вересня 2005 р. — Віктор Ющенко підписав указ про відставку Кабінету Міністрів Юлії Тимошенко. Одночасно з відставкою з посади голови українського уряду Юлія Тимошенко отримує нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща).

13 вересня 2005 р. — Президент України Віктор Ющенко звинуватив екс-прем'єра Юлію Тимошенко в зраді ідеалів Майдану та використанні посади прем'єра задля власних інтересів. В інтерв'ю інформагентству Associated Press він сказав, що коли Тимошенко очолювала компанію ЄЕСУ, вона накопичила 8 мільярдів гривень боргів і використала посаду прем'єр-міністра, щоб домогтися їх списання.^[12]

«Багато речей, які робила прем'єр-міністр, відбувалися за лаштунками, і мали на меті вирішувати її проблеми» — сказав Віктор Ющенко.

Ющенко повторив свої попередні твердження, що Тимошенко діяла в інтересах окремих бізнесових кіл, і натякнув, що рішення, винесені урядом довкола реприватизації Нікопольського феросплавного комбінату, яким раніше володів зять екс-президента Кучми, Віктор Пінчук, «стали останньою краплею, яка примусила його відправити уряд у відставку».

Він сказав, що повністю заспокоївся після цього рішення і не очікує жодних несподіванок у приватизаційних справах.

«Вже четвертий день я приходжу на роботу зі спокійним сумлінням», — сказав Ющенко АП.

Водночас він сказав, що вітатиме повернення Тимошенко до уряду, якщо вона повернеться до принципів помаранчевої революції, які вона забула.

«Я думаю, якщо ми повернемося до цінностей, про які казали на Майдані, а не авантюризму, який був в уряді, я протяну мою руку кожному», — відповів Ющенко на обіцянку Тимошенко виграти парламентські вибори і повернутися в крісло прем'єра.

Ющенко визнав, що його популярність дещо впала, але причинами цьому він вважає свободу слова і преси, а також великі сподівання, які покладали українці на владу.

«Те, чого чекали люди, ще далеко не виконано» — сказав президент.^[13]