Вибір України 2015                                             Україна єдина - единая страна!

Головна | Мій профіль | Вихід

Олекса́ндр Олекса́ндрович Моро́з (нар. 29 лютого 1944, с. Буда, Київська область) — український політик та громадський діяч, Голова Верховної Ради України у 1994—1998 та 2006—2007.

 Біографія

Народився 19 лютого 1944 року у селі Буда Таращанського району Київської області, однак у той час була війна і дитину зареєстрували лише 29 лютого, яке і вважається офіційною датою народження^[1].

У 1965 р. закінчив Українську сільськогосподарську академію, за фахом — інженер-механік.

У 1983 р. — закінчив Вищу партійну школу при ЦК Компартії України, отримав диплом політолога.

У 1966—1974 рр. — викладач, завідувач відділу механізації сільського господарства Таращанського технікуму механізації. У 1974—1975 рр. — старший інженер-технолог, старший виконроб мехзагону Таращанського райоб'єднання «Сільгосптехніка». У 1975—1976 рр. — старший інженер Київського обласного об'єднання «Сільгосптехніка».

3 1976 року — завсектором, заступник завідувача сільськогосподарським відділом Київського обкому КПУ. У 1983—1989 рр. — секретар Київської облпрофради, перший секретар РК КПУ. 3 1989 року — завідувач аграрним відділом обкому КПУ.

у 1983-1989рр - перший секретар ЦК КПУ

 Політична діяльність

У 1990 р. обраний народним депутатом України. Увійшов до комісії з питань АПК та групи «Аграрники». Став лідером комуністичну більшість (так звану «групу 239»). Після заборони КПУ був одним із ініціаторів створення Соціалістичної партії України і очолив СПУ.

У березні 1994 р. знову обраний народним депутатом, у травні того ж року — головою Верховної Ради України. В червні 1994 р. балотувався на посаду президента, у першому турі здобув 13.04 % (3-є місце серед 7 претендентів).

Зіграв одну з ключових ролей в ухваленні Конституції України (28 червня 1996 р.)

У 1998 потрапив до Верховної Ради за списком блоку СПУ і СелПУ, очолив фракцію «Лівий центр», до 2000 р. керував парламентським комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин.

Був кандидатом у президенти від соціалістів на виборах 1999 р. Разом з Олександром Ткаченком, Євгеном Марчуком та Володимиром Олійником створив «канівську четвірку». Але врешті решт знімати свою кандидатуру на користь інших претендентів відмовився. У 1-му турі здобув 11.29 % (3-є місце серед 13 кандидатів).

Восени 2000 р. оприлюднив «плівки Мельниченка», поклавши початок «касетному скандалу». Активний учасник акції «Україна без Кучми». Член ради «Форуму національного порятунку» (у 2001). Представляв Громадянський комітет захисту Конституції на переговорах з представниками влади.

У 2002 р. обраний до парламенту за списком Соціалістичної партії, очолив фракцію СПУ. Працював в комітеті з питань правової політики.

У 2004 р. балотувався на виборах в Президенти України. В першому турі набрав 5,81 %. В другому турі підтримав Віктора Ющенка, поставивши однією з головних умов підтримки впровадження політичної реформи — тобто перетворення України на парламентсько-президентську республіку.

Мітинг Соціалістичної партії України поблизу міста Тараща

біля пам'ятного знаку Георгієві Ґонґадзе

У 2006 р. обраний до парламенту за списком Соціалістичної партії, очолив фракцію СПУ. Незважаючи на підписану коаліційну угоду між фракціями БЮТ, «Наша Україна» та СПУ, яка передбачала обрання Юлії Тимошенко прем'єр-міністром та Петра Порошенка спікером, несподівано висунув власну кандидатуру на посаду голови Верховної Ради, що було розцінено «Нашою Україною», БЮТ та частиною соціалістів, як зрада. БЮТ та НСНУ відмовилися брати участь в голосуванні, проте Мороз був обраний — завдяки підтримці фракцій ПРУ та КПУ, які наступного дня разом із соціалістами утворили нову коаліцію більшості у парламенті.

Обрання О. Мороза спікером ВРУ є досить спірним як з правової точки зору, оскільки СПУ сформувала нову коаліцію не вийшовши із коаліції із БЮТ та НСНУ, а це є грубим порушенням регламенту ВР, так і з морально-етичної, оскільки обмануло сподівання значної кількості виборців СПУ. Наслідком цього було виникнення гострого протиборства між гілками влади за повноваження, ініційоване новоутвореною коаліцією, — що згодом призвело до розпуску ВР президентом та початку дострокових виборів. Дані події, також, стали однією із головних причин кількаразового падіння рейтингів СПУ

На виборах 2007 року Соціалістична партія не подолала 3-відсотковий бар'єр і Мороз не отримав депутатський мандат.

 Творчість

Автор книжок:

• «Куди йдемо?…» (1993),
• «Вибір», «Тема для роздумів» (1996),
• «Дорога, з якої не зійти», «Між вічними полюсами» (1999),
• «Хроніка одного злочину» (2000),
• «Про землю, Конституцію і не тільки» (2001),
• «Політична анатомія України» (2004),
• збірка поезій «...З відстані» (2004),
• збірка поезій «Обличчям до вогню» (2006),
• збірка поезій «Белый снег на каменной террасе» (2006),
• автор понад 2000 публікацій в періодиці.

 Посилання

• Офіційний сайт СПУ
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К.І.С»

 Примітки

1. ↑ Газета «Сегодня»: Мороз празднует два дня рождения, а Сабо — раз в четыре года(рос.)