Вибір України 2015                                             Україна єдина - единая страна!

Головна | Мій профіль | Вихід

 Голова Уряду України з 2002 по 2005 рр.

Одним з передвиборчих слоганів Віктора Януковича був «Тому що лідер»

У листопаді 2002 р. Президент Леонід Кучма відправив до відставки Прем'єр-міністра Анатолія Кінаха і запропонував на цю посаду Віктора Януковича. Цьому були дві основні причини. По-перше, необхідно було задовольнити претензії Донбасу на володіння державними посадами — компенсація за зусилля під час виборів у Верховну Раду 31 березня 2002 р. По-друге, самому Леоніду Кучмі було необхідно знов створити конкуренцію між найвищими органами влади, щоб направити енергію основних угрупувань на конфлікти між ними, а самому — «піднятися» над цим. За проголосували 234 Народних депутата.^[20]
На 5-му з'їзді Партії регіонів 19 квітня 2003 р., коли Віктор Янукович був вибраний її головою, було виражено прагнення партії брати участь і перемагати на президентських виборах. Прізвище кандидата тоді заявлено не було.

Коли Віктор Янукович став прем'єром, уряд почав приділяти більше уваги реформуванню вугільної галузі. Розроблена відповідна програма, яка передбачає об'єднання шахт в крупні державні компанії, які надалі підлягають акціонуванню, а потім — приватизація. Для полегшення роботи державних вугільних компаній планується створити спеціальну енергорозподільну компанію, яка поставлятиме на шахти електроенергію по понижених цінах. Міністерство палива та енергетики вважає, що саме таким способом реально вдасться провести антикризові заходи.

Відносини Віктора Януковича з Леонідом Кучмою були (і залишаються) суперечливими. З одного боку, Віктор Янукович був «пропрезидентським» політиком. Про їх близькі відносини говорило багато що, наприклад, те, що під час святкування Старого Нового Року в 2001-му на концерті у Яна Табачника за столом з президентською четою і Віктором Ющенком сидів саме Віктор Янукович. І природно, він підтримував всі ініціативи Президента і висловлену ним думку. Це, до речі, продовжувалося і тоді, коли він став Прем'єр-міністром: коли Леонід Кучма назвав вільні економічні зони «напівкримінальними», Віктор Янукович підтримав критику. І це природно, оскільки Партія регіонів і донецька еліта в переддень президентських виборів вели куди складнішу гру, ніж протистояння влада-опозиція. З іншого боку, Леонід Кучма став одним з об'єктів критики з боку представників Партії регіонів після другого туру президентських виборів 2004 року.

Віктор Янукович подав у відставку з посади голови Уряду 31 грудня 2004 р., фактично вже після оголошення результатів Виборів Президента України 2004, на яких перемогу отримав Віктор Ющенко. Відставка була прийнята Президентом Леонідом Кучмою 5 січня 2005 р.
^[21] З листопада 2006 Віктор Янукович встановив абсолютний рекорд перебування на посаді прем'єр-міністра України. На той момент він очолював уряд 898 днів. Для прикладу: Віктор Ющенко був прем'єром майже вдвічі менше — 493 дні, а Юлія Тимошенко — 216 днів.

 Вибори Президента України 2004 р.

Віктор Янукович запевняє виборців у своїй перемозі на Виборах 2004

В 2004 прем'єр-міністр Віктор Янукович за підтримкою президента Леоніда Кучми став кандидатом «від влади» на президентських виборах на Україні.

Віктор Янукович мав майже беззастережню підтримку на Донбасі та значну підтримку серед електорату південних та східних областей. Прихильники Віктора Януковича наголошували на економічному зростанні східних регіонів за часи діяльності уряду у 2002—2004 роках, суттєвим аргументом була також проросійська економічна та культурна політика.
В той же час у Києві, північних та, особливо, західних областях Віктор Янукович користувався дуже низькою підтримкою. Перш за все, через зростання цін на основні продукти харчування, значний рівень корупції практично у всіх гілках влади, кримінальне минуле Віктора Януковича та проросійську орієнтацію.

У першому турі Віктор Янукович набрав 11008731 голос (39.26 %), посівши 2-е місце серед 24 претендентів (поступившись Віктору Ющенкові). У другому турі, відповідно до офіційної заяви Центральної виборчої комісії, Віктор Янукович здобув перемогу (одержавши 49,46 % голосів),^[22] але, в умовах масових акцій протесу, розгорнутих прихильниками Віктора Ющенка, які обвинуватили владу в масовій фальсифікації виборів, Верховний Суд, розглянувши представлені докази, визнав, що встановити достовірні результати голосування неможливо. Згідно з рішенням ВСУ 26 грудня 2004 р. відбулося переголосування другого туру, у якому Віктор Янукович програв, набравши 44,2 %. Але навіть після рішення Верховного Суду нікому з вископосадовців офіційні обвинувачення в організації фальсифікацій висунуті не були.

 Період з 2005 по сьогодення

 Опозиційна діяльність 2005—2006 рр.

Після поразки на президентських виборах Віктор Янукович не полишив політичної діяльності і виступив з критикою економічного курсу запровадженого президентом Віктором Ющенком і прем'єром Юлією Тимошенко.^[23] Віктор Янукович відзначав, що незбалансована економічна політика спрямована на різке зростання соціальних виплат в державному бюджеті, нарощування податкового тиску на підприємства, а також різке скорочення капітальних інвестицій в основні фонди призведуть до наростання кризових явищ в економіці країни. У квітні 2005 року лідери 19 політичних партій і 12 громадських організацій домовилися про створення опозиційної коаліції на чолі з Віктором Януковичем. Така широка коаліція, так і не була сформована і Партія регіонів взяла участь в Виборах до Верховної Ради 2006 самостійно.
Віктор Янукович почав реорганізацію своєї Партії регіонів, пообіцявши зайняти пост прем'єр-міністра після парламентських виборів або, принаймні, отримати істотну вагу в наступному уряді.^[24]
Влітку 2005 року Генеральна прокуратура України звинуватила Віктора Януковича в незаконній видачі премій призерам Олімпійських ігор в Афінах 2004 із державного бюджету, у виділенні коштів Донецькому аеропорту на закупівлю устаткування для забезпечення безпеки польотів. Прокуратура також зацікавилася земельною ділянкою, яка була оформлена на Віктора Януковича губернатором Івано-франківської області Михайлом Вишиванюком в 2000 році.^[25]
Всі ці події тільки покращували особистий рейтинг Віктора Януковича та Партії регіонів.^[26] Під час перебування в опозиції Віктора Янукович написав книгу «Рік в опозиції» яку презентував за два тижні до виборів.^[27]

Віктор Янукович на форумі Партії регіонів у 2006 обіцяє знову очолити Уряд

Вибори до Верховної Ради 2006

Віктор Янукович Народний депутат України V скликання квітень-вересень 2006 від Партії регіонів, № 1 в списку. На час виборів: голова Партії регіонів. Член Комітету Верховної Ради з питань правової політики (липень-вересень 2006), голова фракції Партії регіонів (травень-вересень 2006). Склав депутатські повноваження 12 вересня 2006.
У грудні 2005 Партії регіонів на виборах у Верховну Раду, що відбулися 26 березня 2006 року набрала 32,14 відсотка голосів, зайнявши перше місце.^[28] Спроби створення парламентської коаліції, яка могла б сформувати Кабінет міністрів і утвердила Прем'єр-міністра, довгий час були безрезультатні, спочатку фракція Партії регіонів була в меншині, — теоретична більшість могла складатись з Блоку Юлії Тимошенко, Наший України і Соціалістичної партії, останні в своїй передвиборчій компанії обережно використовували «помаранчеву» риторику. Але згодом через суперечності між лідерами цих фракцій, та перш за все через нерішучість Віктора Ющенка, який часом схилявся до коаліції Нашої України з Партією регіонів, привели до того, що лідер соціалістів Олександр Мороз заради обрання його спікером Верховної Ради пішов на союз з Віктором Януковичем, і ситуація в українському парламенті змінилася — більшість мандатів отримала коаліція Партії регіонів, соціалістів і Комуністичної партії.^[29]
Президент Ющенко оголосив нову коаліцію нелегітимною, і мова зайшла про можливий розпуск Ради і призначення нових виборів. Проте у серпні 2006 року в ході переговорів між президентом і лідерами парламентських фракцій був розроблений документ — Універсал національної єдності,^[30] який підписали представники всіх фракцій Верховної Ради, окрім Юлії Тимошенко і секретаря ЦК Компартії Петра Симоненко (він не підтримав декілька пунктів Універсала). У документ, крім положень, що передбачають використання української мови як державної і що гарантують громадянам України вільне використання російської або інших мов, був також включений пункт про виконання плану дій Україна-НАТО. На підставі цього Універсала 7 липня 2006 року була створена Антикризова коаліція, яка з 23 березня 2007 року змінила назву на Коаліція національної єдності^[31] за участю фракцій Партії регіонів, КПУ, СПУ та Нашої України. 4 серпня 2006 року Верховною Радою України був призначений персональний склад Кабінету Міністрів України та прем'єр-міністр України Віктор Янукович, який на момент призначення на цю посаду був народним депутатом України. У зв'язку з тим, що протягом двадцяти днів з моменту призначення повноваження народного депутата України Віктора Януковича не були припинені, з огляду на вимоги статті 5 Закону України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності» постанова Верховної Ради України від 4 серпня 2006 року про призначення Віктора Януковича на посаду прем'єр-міністра України втратила чинність з 25 серпня 2006 року. Але, незважаючи на це Віктор Янукович сумнівно з правової точки зору продовжував здійснювати повноваження прем'єр-міністра України до призначення нового Уряду за результатами позачергових виборів народних депутатів 2007 року.

 Голова Уряду України з 2006 р.

13 грудня 2006 року уряд Віктора Януковича розповсюдив спеціальну заяву, в якій звинуватив президента Віктора Ющенка в свідомій дестабілізації обстановки. Наголошувалося, що вирішення Віктора Ющенка накласти вето на проект закону про бюджет на 2007 рік спровоковане «ілюзією можливого розпуску Верховної Ради і проведення дострокових парламентських виборів». У відповідь на це секретаріат Президента України звинуватив уряд в порушенні Конституції, оскільки він нібито заклав до бюджету на 2007 рік занижені рівні мінімальної зарплати і пенсії.^[32]
22 грудня того ж року Віктор Ющенко підписав відкинутий їм раніше закон «Про держбюджет України на 2007 рік». Як заявив Віктор Януковича, для цього йому довелося домовитися з Президентом про те, що за підсумками першого кварталу держбюджет буде переглянутий і по можливості рівень пенсії в країні буде приведений у відповідність зі встановленим прожитковим мінімумом.^[33]
12 січня 2007 року Верховна Рада прийняла підготовленого урядом Віктора Януковича закон «Про кабінет міністрів України». Раніше президент наклав на нього вето, проте завдяки підтримці блоку Юлії Тимошенко в парламенті воно було з успіхом подолано.^[34] Про необхідність швидкого ухвалення цього закону Віктор Янукович говорив ще в жовтні 2006 року. Тоді він пропонував паралельно внести і закон про Президента України — «щоб побачити баланс влади», але цього зроблено не було.^[35] Віктор Янукович підкреслював, що в роботі над законопроектом брали участь як міністри, які представляють «Нашу Україну», так і представники юридичного департаменту Секретаріату Президента. 18 січня 2007 року Віктор Ющенко запропонував парламенту змінити ті положення документа, які, на його думку, не відповідають конституції України. 23 січня Голова Верховної Ради Олександр Мороз заявив, що навіть якщо Президент України не підпише цей закон, то він як голова Верховної Ради буде «зобов'язаний його обнародувати».^[36] Намагаючись запобігти публікації закону, 1 лютого 2007 року співробітники Секретаріату Президента повідомили про подання до Конституційного суду України.^[37] 2 лютого 2007 року закон «Про Кабінет міністрів» офіційно набув чинності після того, як був опублікований парламентській газеті «Голос України» і газеті центральних органів виконавчої влади «Урядовий кур'єр».^[38]

23 листопада 2007 року на I сесії Верховної Ради VI скликання склав повноваження Прем'єр-міністра. Виконував обов'язки Прем'єра до обрання Верховною Радою нового Прем'єр-міністра 18 грудня 2007.

 Аналіз засад економічної політики

Діяльність уряду Віктора Януковича в 2003—2004 рр. відзначилася двозначним річним зростанням ВВП України,^[39] проведенням низки економічних (пенсійна,^[40] бюджетна (Закон « Про Державний бюджет України на 2004 рік»), податкова (введення єдиної ставки прибуткового податку, так званого єдиного податку з підприємців фізичних осіб, зміни в адмініструванні ПДВ), регуляторна (Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», ін.) та політичних (друга редакція конституції України) реформ.

Дискусія навколо державного бюджету на 2007, що розвернулася між президентом і урядом є достатньо показовою щодо засад економічної політики Віктора Януковича. Під час обговорення бюджету головним було питання щодо розміру виплат малозабезпеченим громадянам. Президент і опозиція виступали за підвищення мінімальних пенсій і зарплат до прожиткового мінімуму, уряд і коаліція погоджувалися на їх повільне зростання. При цьому в ході всього бюджетного процесу жодна серйозна політична сила жодного разу не заявила про те, що проект бюджету направлений перш за все проти середнього класу, тобто людей з доходами від півтора до десяти тисяч гривень в місяць.

Ліквідація вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку Урядом Юлії Тимошенко в 2005 році, а також зменшення ввізних мит та регуляторна реформа привели до того, що в країні були ліквідовані відразу декілька штучних монополістів (до 2005-го торгівлею, імпортом і експортом деяких категорій товарів на зразок взуття або мороженої курятини займалися підприємства, що мали ексклюзивні умови ведення бізнесу). В результаті не тільки знизилися ціни на багато товарів, зокрема, на побутову техніку, але і почали стрімко розвиватися підприємства, що раніше працювали в монополізованих секторах. Проте з серпня 2006 року ситуація кардинально змінилася. Вже ніхто не говорить про завершення регуляторної реформи (Закон «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» вступив в дію ще 5 листопада, проте на ділі так і не запрацював). Крім того, знов були введені квоти на експорт зерна, із-за чого в цій сфері змогли працювати лише вибрані.

Уряд Віктора Януковича веде діалог виключно з крупним бізнесом, оскільки саме він може забезпечити швидкий ефект — високі темпи зростання ВВП. Але підприємства-гіганти зазвичай орієнтовані на експорт, а тому Кабмін не приділяє належної уваги внутрішньому ринку. Взамін Уряд пропонує бізнесу боротися не за право самостійно розвиватися, а за державну підтримку. У 2007 році з державного бюджету на інвестиційно-інноваційні цілі було виділено більше, ніж на соціальну допомогу незабезпеченим — понад 20 млрд. гривень. Основну частину цих коштів отримають крупні машинобудівні, хімічні і металургійні компанії. На підтримку малого і середнього бізнесу буде напрямлено в півтори тисячі разів менше — всього 16 млн гривень.

Ні у бюджеті 2007, ні в Програмі соціально-економічного розвитку, ні в проекті програми уряду немає чіткої стратегії розвитку інфраструктури ведення підприємництва, яка дуже важлива саме для малого і середнього бізнесу. Крім того, нічого не говориться і про необхідність спростити дозвільні процедури на муніципальному рівні, особливо в будівництві, а також про створення ринку землі або про державну підтримку експорту продукції підприємств середнього бізнесу через страхування і кредитування експортних операцій (одна з ідей попереднього прем'єр-міністра Юрія Єханурова, яка була забута Віктором Януковичем). Єдине, що зробив уряд — задекларував в Концепції податкової реформи ліквідацію до 2015 року спрощеної системи оподаткування, яка, на думку уряду, заважає розвиватися середньому бізнесу через надання незаконних конкурентних переваг дрібним фірмам.^[41][42]

^{Читати далі...}